Відгомін "Ночі гніву" у Львові

От їдеш по місту у справах, слухаєш улюблену музику і зацікавлено спостерігаєш за життям з вікна. Проїжджаєш сотні різноманітних споруд - бутіки і секонд хенди, магазини техніки і книжкові магазини, супермаркети і ринки - але коли погляд падає на відділки, міністерства і інші споруди управління, в пам'яті зразу ж крутяться усі події, які почалися в листопаді минулого року.

Ще зовсім недавно влада разом з міліцією перейшла всі можливі межі адекватності і здорового глузду і принесла у країну ненависть, смуток, сльози і смерть. Тоді народ сказав своє тверде і непорушне слово - "Зека геть!" І його не стало, він накивав п'ятами, як останнє сцикливе бидло, ще й до того всього маючи наглість далі стверджувати, що він залишається легітимним президентом. Люди нарешті відчули себе господарями на своїй землі.

Як же ж ясно тоді горіли-палали відділки міліції, ОДА, офіси різних партій тощо. Минуло всього кілька місяців, і зараз ти проїжджаєш ці будівлі, згадуєш, як полум'я від коктейлів Молотова освічувало нічну темряву. Неважливо, чи ти це бачив на власні очі, чи у новинах, чи ти був "за", чи "проти". Відбулось те, що рано чи пізно мало відбутись.

Останнім часом ось так просто їхати собі по місту у справах і слухати улюблену музику стало особливо небезпечно. Міліція щось занадто швидко забула, як лічені місяці тому вона стояла перед людьми на колінах, з опущеними головами і зі здертими погонами; як врешті-решт вбивала мирних жителів України. Народ не витримував такого знущання і сказав своє слово, і розмова ця була короткою, проте гарячою :)

Зараз незалежних активістів намагаються всіма способами знищити. Згадаймо львівського фотографа Олега Панаса, якого забрали просто посеред вулиці на очах у десятків людей, і ніхто не заступився за нього. Згадаймо тепер кримських політв'язнів, яким шиють справи по тероризму. І зараз теж ніхто нічого не може вдіяти. Влада, як завжди, мовчить. Активістам погрожують фізичною розправою, насилають безпідставні обшуки з великою ймовірністю, що те, що міліція нібито шукає, вона не знайде і в неї залишається тільки один вихід - підкинути, сфальсифікувати, оббрехати і в кінцевому результаті посадити за ґрати невигідних їм людей.

Сумно визнавати, але Майдан мало що змінив і самої революції не відбулось. Свавілля влади і правоохоронних органів продовжується, і страшно подумати, що може статися завтра. Ми вже звикли до того, що кожного дня гинуть люди. Так не можна! Бо завтра можуть прийти за вашими рідними чи друзями, а ви сприймете це як належне. Якщо у міліції така коротка пам'ять, то народ нагадає, хто тут господар.

З пригнобленими проти гнобителів - завжди!

(с) Ольга Гірняк